Богдан Костюк
23.09.1994 – 15.06.2025
Лікар. Захисник. Людина честі.
У мирному житті – лікар-невропатолог палати інтенсивної терапії Обласного інсультного центру.
Випускник Буковинського державного медичного університету.
Пройшов спеціалізацію з неврології, навчався за міжнародною шкалою NIHSS.
Працював із тими, хто щойно пройшов межу між життям і смертю.
І сам завжди був на стороні життя.
З травня 2022 року став на захист України.
Старший бойовий медик зенітно-артилерійського дивізіону.
Рятував життя під кулями.
Витягував побратимів із самого пекла війни.
Загинув 15 червня 2025 року під час виконання бойового завдання на Краматорському напрямку.
Рятуючи інших – ціною власного життя.
Світлий. Справедливий. Сильний.
В ньому поєднувалися глибокий спокій лікаря і рішучість воїна.
Пам’ятаємо його усмішку. Його відповідальність.
Його силу триматися навіть тоді, коли інші вже не могли.
Його не буде поруч з нами, але він назавжди залишиться в серцях.
«Богдан був справжнім чоловіком, готовим прийти на допомогу, життєрадісний, позитивний, дуже хотів жити»
Валентина Дмищук
«Богдан назавжди залишиться в нашій памʼяті і в наших серцях не лише як колега, а як справжній товариш.
Щирий і добрий, з ясними очима та лагідною усмішкою. Тихий, але завжди помітний своєю присутністю.
Він радів усьому новому, прагнув вчитися і вміти більше. Молодий – із мріями і амбітними планами, але водночас зрілий і свідомий у своїх сміливих рішеннях.
Він згуртовував довкола себе, започаткувавши традицію зустрічей під час кожної своєї відпустки.
Ніколи не шкодував часу.
Ніколи не жалівся.
Ніколи не просив. Він був з тих, хто більше дає, ніж бере.Мріяв про мирне життя після перемоги, про повернення до професії.
Готовий був присвятити своє життя людям, ставши лікарем, але віддав його – ставши бойовим медиком»
Ірина Ноцик
«Я знав Богдана з першого дня роботи в інсультному центрі. Він відразу припав мені до душі своєю добротою і простотою. Ми затоваришували з ним, незважаючи на велику різницю у віці. Богдан ровесник мого сина.
Коли Богдан пішов захищати нас від навали орків, ми регулярно зідзвонювалися. Богдан активно цікавився подіями, які відбувалися як в інсультному центрі, так і в нашій лікарні.
Мріяв про закінчення війни, про повернення на роботу у інсультний центр, про створення сім’ї, про рибалку на Басовому Куті. Більшу частину своїх відпусток він витрачав на облаштування будинку, який мав стати його сімейним гніздечком.
Під час своєї останньої відпустки у травні він обмеблював свою оселю. Богдан розказував мені: «Оце гостьова кімната», «Це спальня», «Це буде дитяча», «А там планую поставити альтанку», «А коли приїду в чергову відпустку у вересні на свій 32-ий День народження, будемо смажити барбекю на мангалі»…
Не судилося… Мій розум відмовляється прийняти трагічну звістку про загибель Богдана.
Світла і вічна пам’ять тобі, Богдане»
Олег Хомич
«Богдан Іванович, досі не віриться, що вас вже нема…
Мала змогу працювати з вами 1 рік, і мені було достатньо цього часу, щоб зрозуміти, що ви людина з великої літери!
Ви були професіоналом своєї справи!
Ваша людяність, порядність, щирість та добре серце вражало!Ми завжди чекали, коли ви будете чергувати… Так добре було з вами.
Не хочеться вірити, що вас вже нема...
Щиро дякую вам за захист України, за наш захист»
Ірина Фрунзе
«За роки праці в обласному інсультному центрі Богдан Іванович був не просто лікарем – він був Людиною з великим серцем, якій довіряли, яку поважали й щиро цінували. Він був добрим, чуйним, уважним до кожного пацієнта. Завжди спокійний, витриманий і надзвичайно відданий своїй праці. Його професіоналізм неодноразово рятував життя. Його спокій, чуйність та людяність створювали атмосферу довіри й надії.
Його мобілізували. І навіть на війні, в складних умовах, під обстрілами – він залишився лікарем.
Світла пам’ять Богдану Івановичу. Він був справжнім професіоналом. Справжнім лікарем. І залишиться в наших серцях назавжди»
Олена Петрушко
«Богдан Іванович… Наш Герой. Ви віддали своє життя за нас. Захищали наше мирне життя тут. І немає такої сили повернути Вас, повернути Лікаря, Людину, Сина, Друга, Колегу. Герой назавжди.
Мозок відмовляється вірити в цю трагедію. До останнього надіялись, що це хибна інформація. Вірили, чекали, сподівалися ще разом працювати. Але у неба інші плани…
Запам’ятаю Вас, милий Лікарю, який був завжди невідмовний, з усмішкою, добрим серцем, ласкавим поглядом.
Біль і розпач…
Несправедливість…
Нехай Вам буде там легко, Богдане Івановичу, бо пекло Ви вже побачили…
Любимо, сумуємо…»
Ольга Гай
«Богдан Іванович, Ви були дуже хорошим лікарем і людиною з великим серцем. Завжди привітний, усміхнений. Душа болить, не віриться, що Вас вже нема з нами.
Ми завжди будемо Вас пам’ятати.
Дякуємо за захист, мужність і силу.
Слава Герою, навіки Слава.
Нехай земля Вам буде пухом»
Галина Панасюк
У листопаді 2023 року нагороджений Відзнакою Пантелеймона Цілителя та Грамотою Предстоятеля Православної Церкви України Блаженнішого Митрополита Епіфанія.
Церковна відзнака стала знаком шани за жертовне служіння Богдана Костюка: як в медицині, так і в обороні України.
Сьогодні ми схиляємо голови в пам’ять про Богдана Костюка – лікаря-невропатолога, старшого бойового медика, Людину.
На його честь встановлюємо пам’ятну дошку у стінах лікарні, де він працював, допомагав, рятував.
У ній – не тільки шана, а й біль, що й досі шукає відповіді… І не знаходить.
Світла Пам'ять...


