Мистецько-ментальну терапію «Акція Вдячності» для військових ЗСУ, які перебувають на лікуванні та реабілітації в Рівненській обласній клінічній лікарні імені Юрія Семенюка провели напередодні Дня Лікарні спільно із студентами та волонтерами, які радо долучилися та допомогли реалізувати таку ініціативу для військових.
За бажанням військові могли обрати арттерапію, зобразити на полотні з допомогою пензлів та фарб усе, що забажають або ж пограти в психологічну гру та разом із фахівцем розібрати ту чи іншу ситуацію, або ж просто приємно провести час, поспілкуватися в неформальній обстановці за чаєм чи кавою.
Гра була спрямована на роботу з емоціями, аби зрозуміти, як в теперішній непростий час військовослужбовці сприймають різні емоційні стани інших. Спільно шукали шляхи виходу з емоційно складних ситуацій. Разом із цим заряджалися позитивною енергією, розповідаючи позитивні приклади.
Мистецька частина терапії полягала в тому, аби дати можливість захисникам зобразити на полотні все, що вони забажають. Більшість із учасників уперше взяли до рук пензлик, якщо не враховувати шкільні часи, тому дуже невпевнено бралися за фарби, проте вже за кілька хвилин процес захопив військових.
Військовослужбовець Олександр, хоч і одразу погодився взяти участь у терапії, аби швидше проходив час у лікарняних палатах, проте був налаштований, що йому це швидко набридне, він почне нервувати, а згодом і взагалі розірве полотно, але сталося зовсім не так. Під час роботи з пензлем і фарбами хвилювання виникали, та все ж чоловік старанно підбирав різні відтінки потрібного кольору, аби завершити картину, та навіть пообіцяв показати її рідним.
А в сусідній палаті військовослужбовець одразу відповів, що малювання – це «не його», проте від терапії не відмовився і долучив дружину, яка була поряд. Чоловік розповідає, що такі заходи – це чудова нагода відволіктися та поспілкуватися із новими людьми, тож завжди радо долучається до всіх ініціатив.
Ще в одній палаті військові, які за час перебування в лікарні встигли стати один для одного близькими людьми, обмінялися своїми картинами, підписавши їх на пам'ять.
Один із захисників, навіть незважаючи на те, що в той час мав крапельницю і не міг обома руками малювати, взявся за пензель і з допомогою студентів-волонтерів намалював картину, яку одразу забажав показати по відеозв'язку онучці.
Кожен малював те, що мав на душі. Хтось – рідний дім, хтось – рідне місто, хтось те, що хотілося б побачити найближчим часом. Хтось малював сам, комусь допомагали студенти, комусь – дружина, але головне – це емоції, які отримали в результаті. Адже емоційно-психологічний стан не менш важливий за фізичний.
Ми дякуємо усім, хто допоміг нам у проведенні «Акції Вдячності», а нашим військовослужбовцям – за захист.