Молодість – це вир енергії, сміливість діяти, готовність пробувати нове, помилятися, вчитися і знову рухатися вперед. Молода людина здатна без боязні долати складні завдання, не шукаючи простих шляхів там, де потрібні знання, наполегливість і відповідальність. Саме в молодості часто формуються професійні принципи, які згодом стають фундаментом усього життя.
У медицині ці якості набувають особливого значення. Тут недостатньо просто мати диплом – потрібно постійно вчитися, приймати рішення, працювати в команді, витримувати високий темп і залишатися уважним до людини, яка довірила тобі найдорожче – своє здоров’я. Медична професія не дозволяє зупинитися на досягнутому, адже знання оновлюються, виклики змінюються, а за кожним клінічним випадком стоїть реальна людська історія.
Для лікаря-інфекціоніста Дмитра Курилова професійний шлях став саме таким постійним рухом уперед. Понад 14 років у медицині, робота в різних регіонах України, пандемія COVID-19, воєнні виклики, нові професійні завдання та сьогоднішня відповідальність за напрям інфекційного контролю в Рівненській обласній клінічній лікарні імені Юрія Семенюка – усе це досвід, який формує не лише фахівця, а й особистість.
Водночас Дмитро Олександрович переконаний: професійний розвиток неможливий без розвитку самого себе. Він говорить про роботу без зайвого пафосу, цінує правду, порядок і справедливість, не боїться додаткової відповідальності та не вважає, що досвід дає право перестати слухати інших.
Напередодні Дня молоді ми вирішили поговорити з Дмитром Куриловим не лише про медицину, а й про те, що залишається за межами лікарняних коридорів: що формує людину, звідки береться мотивація, як не втрачати енергію, чому важливо мати власну позицію і що насправді означає бути молодим. Адже молодість – це не привілей певного віку, а внутрішній стан, у якому є бажання діяти, здатність мріяти, сміливість брати відповідальність і віра в те, що попереду ще багато можливостей.
Тож яким є Дмитро Курилов – лікар, керівник, молодий чоловік, спортсмен і просто людина поза роботою? Що привело його в медицину та змушує не зупинятися, якими принципами він керується і чому радить молодим людям не приймати чужу думку за абсолютну істину? Говоримо відверто без протоколів і медичних карт.
–Дмитре Олександровичу, чому Ви обрали медицину?
–Думаю, не ми обираємо професію – вона обирає нас. За розподілом я став лікарем-інфекціоністом, хоча, якщо чесно, десь глибоко всередині, мабуть, саме цього й хотів. Інфекційні хвороби – це особливий напрям. Під маскою інфекції часто приховуються зовсім інші патології, тому кожен випадок нагадує нову серію хорошого детективу.
–А коли вперше зрозуміли, що медицина стане справою життя?
–Напевно, ще у дитинстві. Мені було років шість, коли батькові зробили складну операцію. Післяопераційна рана інфікувалася, і вдома я допомагав йому з перев'язками. Саме тоді зрозумів: поліцейським я вже точно не буду.
–У чому Ви почуваєтеся найбільш упевнено як фахівець?
–У медицині складно сказати, що ти в чомусь абсолютний експерт. Як кажуть хірурги: найпростіша операція – апендектомія, і найскладніша – теж апендектомія. Я добре орієнтуюся в інфекційних захворюваннях, антибактеріальній терапії, пульмонології та інфекційному контролі. Це взаємопов'язані напрями, якими займаюся щодня.
–Чи любите свою роботу?
–Якщо вже обрав цей шлях, то, певна річ, люблю. Найбільше мене приваблюють непередбачувані виклики. Адже коли немає складних завдань – відсутній і розвиток.
–Що найбільше цінуєте у професії?
–У своїй професії ціную правду. Вона важлива всюди: у житті, у стосунках і, безумовно, в медицині.
–Що для Вас сьогодні означає медицина?
–Медицина сьогодні – це щоденна праця над собою. У нашій професії неможливо сказати: «Я вже все знаю». Навчання триває постійно.
–Яким для Вас є заклад, у якому працюєте?
–Рівненська обласна клінічна лікарня імені Юрія Семенюка – це простір, де щодня повертають здоров'я, полегшують біль і буквально рятують людські життя. Бути частиною такої команди – велика відповідальність.
–До додаткових обов'язків ставитеся спокійно?
–Якщо чесно, мене цим уже важко налякати. (Сміється.)
–Що допомагає не втрачати мотивацію?
–Віра, надія і любов. Простими словами – саме вони тримають людину на плаву.
–Чи є люди, з якими радитеся у професійних питаннях?
–Звичайно. У медицині завжди важлива командна робота. Є колеги, з якими можна обговорити складні клінічні випадки. В організаційних питаннях також маю людей, чиїй думці довіряю. Це нормально – вміти радитися.
–Якою є формула успішної молодої людини?
–Успішна молода особистість не повинна зупинятися, має вірити у власні сили й бути впертою у хорошому сенсі цього слова.
–Чим живете поза роботою?
–Займаюся спортом. Люблю тренажерний зал, біг, колекціонування. Саме фізична активність допомагає переключитися після роботи.
–Кажуть, лікарі ще й чудові кулінари. А Ви полюбляєте готувати?
–(Сміється.) Вісім років життя в гуртожитку навчили готувати практично все. А якщо говорити про улюблені страви – це смажена картопля та окрошка.
–Чи знаходите час для подорожей?
–Так. Особливо після переїзду до Рівного відкрив для себе багато нових місць.
–Що для Вас означає бути молодим?
–Молодість – це енергія, сила, бажання діяти. І головне – не скаржитися на життя.
–Який Ви в житті, поза роботою?
–Трохи брутальний.
–Які принципи визначають Вас як професіонала?
–Людина, яка не дозволяє працювати «по-старому». Люблю порядок, справедливість і правильний підхід до роботи.
–Про що сьогодні найбільше мрієте?
–Про родину, дітей і подальший професійний розвиток. Це мої найближчі життєві цілі.
–Яким бачить себе Дмитро Курилов через двадцять років?
–Таким собі чоловіком у кросівках, який досі займається спортом і не втрачає енергії.
–Що для Вас найважливіше в житті?
–Родина.
–Чим Вас можна здивувати?
–Вчинками. І хорошими, і поганими. Саме вони найкраще показують справжню людину.
–Які сімейні традиції найбільш цінуєте?
–Люблю моменти, коли вся родина збирається за одним столом. У цьому є особлива атмосфера, яку неможливо замінити нічим.
–Що хотіли б побажати молодим людям у День молоді?
–Насамперед – вірити в себе. Якщо людина справді вірить у власні сили, вона здатна досягти дуже багато. І ще одне. Не сприймайте будь-яку думку як абсолютну істину лише тому, що її висловлює старший чи досвідченіший. Думайте критично, аналізуйте, формуйте власну позицію. І пам'ятайте: у світі набагато більше хороших людей, ніж інколи здається.
У лікаря-інфекціоніста, керівника Відділу інфекційного контролю Рівненської обласної клінічної лікарні імені Юрія Семенюка Дмитра Курилова є свій універсальний рецепт успіху: не стояти на місці, не боятися відповідальності, працювати чесно, залишатися вимогливим до себе й не втрачати інтересу до життя.
Можна змінювати міста, посади, професійні виклики та обставини, але незмінними залишаються речі, які формують людину: її вибір, принципи та вчинки. Саме вони, зрештою, говорять про нас більше, ніж будь-які титули чи послужний список.
Сьогодні Дмитро Курилов продовжує свій професійний маршрут із новими завданнями, планами та викликами, зберігаючи відчуття хорошого балансу молодої особистості: бути серйозним у тому, що справді важливо, але не забувати жити за межами робочого кабінету.