Кваліфікований, активний, амбіційний лікар, яка любить свою роботу, сумлінно виконує обов’язки і навіть більше! Ввічлива, співчутлива до пацієнтів! Хороший лікар та добра людина. Сьогодні у нашій рубриці #особистістьфахівця лікар, котра завжди відкрита до вдосконалення, лікар з медицини невідкладних станів Відділення екстреної медичної допомоги Марія Антонюк.
Розкажіть трішки про себе. Звідки Ви родом, де навчалися?
Народилася і виросла я в мальовничому селі, яке знаходиться на березі річки Горинь – це село Берестя, на Дубровиччині. Родина у мене не велика: нас у батьків двоє – я і сестричка. Росли ми дружно і удвох навчалися в Івано-Франківському національному медичному університеті.

Як потрапили сюди на роботу?
Після закінчення університету в 2015 році прийшла на інтернатуру в Рівненську обласну лікарню, так і продовжую тут працювати у Відділені екстреної медичної допомоги. У 2023 році пройшла спеціалізацію з «Медицини невідкладних станів». Одночасно звикала до постійного потоку пацієнтів. Раніше їх було менше, зараз від 40 до 50 щодня – і в будні, і у вихідні. Насправді робота важка, бувають різні пацієнти, ситуації. Ми працюємо 24/7 – у такому ритмі кожен день, приймаємо, обстежуємо та надаємо короткочасне лікування. Постійно розвиваємося і навчаємося.

Ви згадали про кількох наших лікарів, зараз це вже Ваші колеги, чи є хтось, кого вважаєте своїм медичним вчителем, хто Вам допомагав на початку?
Це моя завідуюча Волошко Тетяна Іванівна, вона дуже багато мене навчила, дуже чуйна, хороша людина і спеціаліст з великої літери.

Чому обрали медицину, це бажання ще з дитинства?
Насправді, не з дитинства, десь зі шкільного віку, 9–10 класу.
Медициною захопилися вже в підлітковому віці, а в дитинстві, яке хобі мали, чим подобалося займатися?
У школі займалася танцями і малюванням. У нас був гурток, ми з викладачем-хореографом їздили виступати, але це десь 2-3 роки я цим займалася, а далі вступила до університету і весь вільний час присвячувала медицині.
А чи маєте зараз якесь захоплення, яке відволікає Вас від усього?
Кондитерка. Печу, відволікаюся. Таке захоплення в мене з’явилося, вже коли я працювала в лікарні. Почала на день народження рідних щось випікати, рецепти знаходила в інтернеті, жодних курсів не проходила.

Чи пам'ятаєте свій перший робочий день у РОКЛ?
Пам’ятаю, навіть кожного пацієнта, який тоді в мене був. Прийшла я на роботу, завідуюча мені коротко все розповіла. Це була субота, і працювала тоді я і дві медсестри: Рудик Марія Сергіївна і Ірина Сергіївна Вишневська. Старшою медсестрою тоді була Мельник Марія Григорівна, і вона дуже переживала, як я відпрацюю зміну. Було багато важких пацієнтів, але ми разом впоралися.

Що для Вас сьогодні ВЕМД?
Це моя друга сім'я. Велика сім'я. Я себе відчуваю тут як в родині. Всі завжди готові підтримати один одного, допомогти, ми можемо говорити на будь-які теми.
Іноді дуже важко працювати, пацієнти бувають різні, намагаєшся і допомогти, і пояснити, і зрозуміти людину. Хто б там що не говорив, ми насамперед люди, а потім вже лікарі.

8 років працюєте в лікарні у Відділенні екстреної медичної допомоги, що за цей час здалося Вам найскладнішим?
Напевно, це спілкування, не з пацієнтами, а їх рідними. Через хвилювання вони не завжди розуміють, що ми їм говоримо, пояснюємо, але ми з цим справляємося.
Ви згадували, що важливо в роботі – це колектив, у якому працюєш. А що ще подобається в роботі?
Звичайно, коли після надання невідкладної допомоги пацієнту стає краще. Але знову ж таки важливий і колектив, якщо він тебе розуміє, то все проходить швидко і якісно для пацієнта. Якби вони не розуміли, що мені як лікарю потрібно, то було б складно. Дуже багато залежить від усіх: від молодших сестер медичних і до лікарів, які займаються пацієнтом, водночас від цього стає кращим і емоційний стан пацієнта. Якщо в колективі все гарно, тоді й робота в задоволення. Ось весь секрет.

Чи є щось, без чого Ви не починаєте свій день?
Так, з чашки гарячої кави.
Ви сказали, що колектив – Ваша друга родина. Розкажіть про свою особисту сім’ю.
Ми з чоловіком виховуємо маленьку донечку Злату. Але вважаю себе багатодітною, адже маю ще двох маленьких племінників.

Де познайомилися з чоловіком?
На роботі, разом проходили інтернатуру в нашій лікарні.
Як любите проводити вихідні з родиною?
Люблю зібратися з усією родиною, із дітьми проводити активно час у парку, розважальних центрах, на атракціонах.
Чи маєте якісь родинні традиції?
Кожне свято, як до прикладу, Святий Миколай, Новий рік та інші, ми зустрічаємо з родиною разом. Їдемо до одних батьків або до інших чи збираємося всі разом у нас – і так святкуємо. Це дуже цінно.
Про що мрієте?
Про Перемогу – це найбільше, чого зараз хочеться. Щоб був МИР, спокій, злагода в Україні, і більше, мені здається, наразі нам нічого не треба, все решта в нас є.
Кому і за що хотіли б сказати дякую?
Перш за все своїй родині за те, що підтримали мене, коли обрала шлях медицини. Якби не родина, то, напевно, я б і не була сьогодні лікарем. Чоловіку і своїй завідуючій за підтримку і допомогу у всьому.

БЛІЦ:
1.Якщо не медицина то .. ТІЛЬКИ МЕДИЦИНА.
2.У професії лікаря найголовніше .. У БУДЬ-ЯКОМУ ВИПАДКУ ЗАЛИШАТИСЯ ЛЮДИНОЮ.
3.Рівненська обласна клінічна лікарня – це .. ЛЮБОВ.
4.Моя місія.. НАДАВАТИ НЕВІДКЛАДНУ ДОПОМОГУ ЛЮДИНІ, ЯКА ЦЬОГО ПОТРЕБУЄ.
5.У людях найбільше ціную .. ВІРНІСТЬ І ДОВІРУ.
6.Три якості успішної людини .. ЛЮДЯНІСТЬ, ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ, ЕМПАТІЙНІСТЬ.
7.Щастя для мене це .. МОЯ СІМ’Я І КОЛЕКТИВ.


