Молодість – час готовності стрімко рости, вчитися без перерви, змінювати світ на краще і при цьому ніколи не боятися брати на себе відповідальності. Це миті невпинних викликів і, здавалося б, недосяжних мрій, впевнених втілень і сміливих реалізацій. Молода людина доти, доколи вона має душу, що здатна дивуватись, очі, що бачать більше, ніж симптоми, вибір, який дає можливість бути корисною, навіть коли важко.
У лікарні, де постійно живуть біль, тривога й надія, справжнім подарунком є не лише досвід, а людяність і щирість. Адже тільки професіонал своєї справи, який відлунює доброзичливість у голосі й випромінює тепло у серці, може стати для пацієнта тим, хто вселяє спокій ще до початку лікування.
Саме такою є молодість очима Андрія Рижковського, лікаря-анестезіолога комунального підприємства «Рівненська обласна клінічна лікарня імені Юрія Семенюка» Рівненської обласної ради, – людини, яка щодня не тільки поєднує складні клінічні рішення, командну роботу і натхненний розвиток, а й доводить: вік – це не обмеження, а старт для великих справ.
Саме сьогодні, у День молоді, ми ближче знайомимо вас із молодим спеціалістом, який поєднує у собі знання і світло. При кожній зустрічі на обличчі Андрія Рижковського присутня усмішка, у його словах немає краплини зайвого, а в поведінці повсякчас є місце щирій повазі до кожного, хто поряд. І тоді ти розумієш: перед тобою не просто медик, а особистість, яка живе тим, чим займається. Без гучних слів, із спокійною впевненістю, яку дає знання, досвід і глибока внутрішня переконаність, що він на своєму місці.
Вибір, що почався з прикладу
Ще змалку Андрій для себе зауважив, що медицина – це не просто професія, а стиль життя. Саме приклад мами та тата став підґрунтям для подальших рішень у виборі професії і вектору життя. Проте остаточно це визріло на старших курсах навчання в Тернопільському державному медичному університеті імені І. Я. Горбачевського. Саме тоді, на 4 курсі під час роботи на посту у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії Тернопільської університетської лікарні, молодий студент помітив: лікар – це не про тіньову роботу у фоновому режимі, а про врятовані життя щодня. Із тих пір твердо вирішив: стане анестезіологом: «Приваблював рух, динаміка цієї роботи і можливість стрімко покращити стан пацієнта. Я помітив, що лікарі-анестезіологи – це безпосередньо ті спеціалісти, які часто витягують людину з обіймів декомпенсації та смерті, залишаючи їх живими та стабільними, окрім того що забезпечують моніторинг і знеболення під час оперативних втручань». А от істинний інтерес до важливості наукового пошуку та значення дисертаційної роботи Андрію Рижковському прищепила його наукова керівниця – професорка Ольга Володимирівна Філик.
Медицина як поклик
Професійна стежина Андрія Рижковського почалась у РОКЛ імені Юрія Семенюка ще з інтернатури в 2016 році. Завершивши спеціалізацію, він залишився працювати лікарем у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії. У всіх перипетіях діяльності молодого лікаря завжди допомагав не загубитися завідувач відділення АІТ нашої лікарні Анатолій Володимирович Мельничук, який не лише запросив молодого лікаря-інтерна залишитися на роботі в обласній лікарні, а й у подальшому розкривав потенціал, підтримував і сприяв всебічному розвитку як лікаря і особистості.
Три роки тому Андрій Володимирович став асистентом кафедри анестезіології та інтенсивної терапії факультету післядипломної освіти Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького. Тому звичним для Андрія Рижковського є нести відповідальність не лише перед пацієнтами, а й перед колегами, які навчаються. Отже, він часто залучений до проведення майстер-класів та навчань, впровадження сучасних протоколів, адаптування міжнародної практики. Зокрема, будучи експертом у сфері анестезіологічного забезпечення оперативних втручань, він продовжує вдосконалюватися: «На основі практичної діяльності та вивчених іноземних джерел і підходів працюємо над імплементацією у рутинну роботу в РОКЛ імені Юрія Семенюка та регіоні нових методик – регіонарного знеболення черевної стінки та ультразвуку в практиці анестезіолога, включно з УЗД серця у практиці інтенсивіста й анестезіолога». Про це із задоволенням доповідає на українських та міжнародних конференціях, конгресах, з’їздах, симпозіумах, а також ділиться новими науковими напрацюваннями через публікацію статей та тез у різноманітних фахових журналах (включно із Scopus-індексованими журналами).
Робота, яка змінює життя
Про своє ремесло Андрій каже просто: «Моя робота – це моє життя. Люблю її за різноманітність, постійний рух, драйв і можливість по-справжньому допомогти тій людині, яка того потребує. Тому, відчуваючи відповідальність, постійно намагаюся вдосконалюватись як лікар». І цей обов’язок і невпинна любов проявляється не в словах Андрія Рижковського, а в його щоденних рішеннях, чергуваннях, тиші операційної, де анестезіолог – одна з ключових фігур, фігура яка окрім знеболення відповідає за безпеку і стабільність пацієнта.
«Найбільше ціную у своїй роботі емоції людей, які одужують і яким стає краще. А також результат після вдало проведеної анестезії, який є очевидним, і це надихає», – стверджує Андрій Рижковський.
Тому 31-річний лікар-анестезіолог не уявляє свого життя без РОКЛ імені Юрія Семенюка, що стала для нього другим домом. Саме тут він зустрів і кохану людину, з якою розділяє радість та сум.
У Рівненській обласній клінічній лікарні імені Юрія Семенюка створений чудовий комфортний мікроклімат довіри для вдосконалення та розвитку професіоналів. Андрій Володимирович каже, що любить обговорити цікаві випадки та порадитися з колегами-анестезіологами, адже в роботі медики відділення АІТ дуже взаємопов’язані, бо анестезіологія та інтенсивна терапія – це командна галузь. Взагалі, у лікарні сформована команда однодумців, яка не просто працює разом, а дихає в унісон, підтримує і допомагає заради спільної мети – «максимально допомогти людям, прогресувати і робити все, щоб українська медицина була на рівні медицини провідних світових країн».
Формула балансу
Андрій Рижковський – не просто лікар-практик. Працював викладачем дисципліни «Анестезіологія і реаніматологія» у Рівненській медичній академії. У 2022 році вступив до аспірантури для написання дисертаційної роботи та здобуття наукового ступеня «Доктор філософії» Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького, був залучений до міжнародних стажувань та конгресів в Україні та за кордоном.
Але при цьому залишається простою та відкритою людиною, яка черпає натхнення з простих речей. Любить слухати музику, подорожувати, відкриваючи для себе нові міста і місця, проводити час з рідними людьми: «Для мене дуже гарний був час, коли я, вже 3 тижні працюючи лікарем-анестезіологом, відправився з друзями дитинства на концерт одного з улюблених музичних гуртів у місто Київ. Була гарна літня днина та невичерпна впевненість у тому, що найкраще в житті попереду, і я почувався найщасливішим».
Компенсуючи хронічну нестачу вільного часу ретельним і завчасним плануванням, Андрій Рижковський віднайшов чудові спосіби зняти стрес: займається спортивним плаванням, читає книги з історії та психології, іноді переглядає фільми.
Молодість творить майбутнє
Як і кожна людина, Андрій Рижковський будує плани на майбутнє: «Хочу продовжувати, окрім практичної діяльності, займатися науковими дослідженнями і гідно представляти РОКЛ імені Юрія Семенюка на різних платформах і майданчиках». Тому через 20 років бачить себе лікарем у мирній та процвітаючій Україні.
У День молоді Андрій застерігає своїх ровесників і тих, хто лише формує себе як особистість від лінощів і перебування в постійній зоні комфорту, та звертається із проханням:
«Цінуйте свою молодість: вона не повторюється. Життя – це круговерть подій та бурхливий процес, і ми повинні бути в тонусі постійно. Працюйте над собою, не бійтеся відповідальності. І пам’ятайте: найкращі речі приходять через зусилля. Per aspera ad astra».
Сьогоднішня молодь, у якої все попереду, енергійна та сповнена сил і мрій, – стабільне майбутнє України.
Історія цілеспрямованого Андрія Рижковського – приклад того, як можна поєднати дисциплінованість і порядність, професіоналізм і людяність, науку і емпатію, роботу і життя.
Саме такі фахівці потрібні незалежній Українській державі.