«Мої діти та їх майбутнє чи не основна причина, чому я тут», – слова Олега Волошина, лікаря-хірурга Обласного центру планової хірургії та трансплантології Рівненської обласної клінічної лікарні імені Юрія Семенюка. У серпні 2022 року чоловік доєднався до команди волонтерів благодійного фонду МОАС-Україна, які евакуюють та надають першу медичну допомогу пораненим у найгарячіших зонах активних бойових дій.
У РОКЛ імені Юрія Семенюка Олег Волошин працює з 2005 року. Повномасштабне вторгнення застало чоловіка, як і більшість українців, вдома. Спершу готувалися до будь-яких можливих сценаріїв - прийому поранених, роботи в умовах воєнного стану на роботі, в Обласному центрі планової хірургії та трансплантології. На щастя, завдяки силам ЗСУ ситуація на Рівненщині залишалася стабільною, але почуття необхідності бути корисним там, де це дуже необхідно, не давало спокою. Тож, коли на шостому місяці повномасштабної війни знайомий із БФ МОАС-Україна зателефонував до Олега Михайловича із словами: «Нам дуже потрібні руки!» – стало зрозуміло, що потрібно їхати.
«Ніхто не хоче йти на війну, ризикувати життям, помирати. Страшно всім, але підсвідомо мене тягнуло на фронт, я розумів, що по-іншому не можна, що я повинен бути там, допомагати», – розповідає лікар. Відпросився з роботи, повідомив рідних – і почав збиратися. Спершу сказав, що їде на місяць, але дружина все зрозуміла та лише попросила берегти себе заради трьох дітей, які чекають вдома, адже знала, що своє рішення чоловік не змінить.
Працюючи у команді волонтерів, збагнув, що цивільна та військова медицина – це різні речі, але принципи порятунку життя та невідкладної хірургії ті ж самі. Головне завдання команди – евакуація найважчих поранених до стабілізаційного пункту, а далі у тилові медзаклади. Але часто трапляється так, що доводиться ставати військовими медиками на стабілізаційних пунктах, надаючи невідкладну допомогу пораненим, аби стан військового дозволив подальше транспортування. «При бойових травмах є моменти, які змушують діяти інакше, в основі допомоги лежить Damage control surger, (хірургія контролю пошкоджень)», – розповідає лікар. Тобто хірургічне втручання з метою збереження життя пацієнта та евакуація на наступний рівень.
На запитання «Чи буває важко?» Олег Михайлович відповідає: «Звичайно, буває». Військовослужбовці мають поранення різного ступеню важкості, які вимагають швидкого реагування та неабияких вмінь та зусиль, так як головне – це збереження життя. Звичайно, усе пережите та побачене впливає й на психологічно-емоційний стан, але у важкі моменти на думку приходять бійці, які за будь-якої погоди, будь-яких умов перебувають в окопах, під свистом ворожих куль продовжують виборювати Перемогу.
Олег Волошин говорить, якщо військові щосекунди ризикують життям і захищають нас, то вони (медики) мають бути поруч із тими, кому потрібні. Немає нічого неможливого. Разом ми непереможні!
Колектив РОКЛ імені Юрія Семенюка дякує лікарю за його надважливу роботу – порятунок життів наших захисників і бажає якнайшвидшого повернення до рідних!