Щодня він заходить до операційної, де немає права на помилку, а кожне рішення потрібно приймати за лічені хвилини. Саме такою є ургентна хірургія – спеціальність, яку свідомо обрав лікар-хірург Обласного центру невідкладної хірургії та колопроктології комунального підприємства Рівненська обласна клінічна лікарня імені Юрія Семенюка Рівненської обласної ради Тарас Володько. Цьогоріч його професіоналізм, відданість справі та щоденна праця отримали високе визнання – премію імені Євгена Борового, щорічну відзнаку в галузі хірургії на Рівненщині, засновану у 2005 році на честь видатного хірурга Євгена Борового.
«Отримати премію імені Євгена Максимовича Борового для мене – це усвідомлення того, що робота, проведена за роки діяльності, незважаючи на професійні труднощі, емоції та негативні моменти, приносить неабияку користь людям», – зізнається Тарас Володько.
Лікар сприймає цю нагороду не як особистий успіх: «Це досягнення всього колективу, який всіляко допомагає, підтримує у важкі моменти. Без них наша робота не обходиться». Саме командна робота, взаємна підтримка й довіра є основою сучасної хірургії. Адже успіх оперативного втручання залежить не лише від майстерності оперуючого лікаря: «Ключова умова виконання оперативного втручання – це злагоджена взаємодія, допомога, інколи порада, чітке розуміння обов'язків асистентів». Тому отриману нагороду Тарас Степанович по праву вважає спільною заслугою всього колективу Обласного центру невідкладної хірургії та колопроктології.
Сам же свій професійний шлях Тарас Володько обрав через особливості невідкладної хірургії: «Мене приваблює необхідність швидко приймати рішення». Для когось це звучить як постійний стрес, а для Тараса Степановича – професійний виклик, який потребує знань, досвіду, холодного розуму та вміння мислити нестандартно: «Невідкладна хірургія як своєрідний детективний роман: все стає на свої місця в останній главі. Різноманітність невідкладних станів, інколи з нетиповим перебігом, потребує індивідуального підходу до кожного хворого. До початку операції у більшості випадків ми не можемо бути стовідсотково впевнені в причині. І лише після операції визначаємо її. У цьому постійно перевіряєш себе: чи зробив правильно. Саме це й приваблює».
За кожною успішною операцією стоять роки навчання, години напруженої роботи та величезна відповідальність, але є моменти, які назавжди залишаються в пам'яті кожного хірурга: «Найскладніше – втрачати пацієнта, усвідомлюючи, що зробив усе можливе. У такі моменти аналізуєш кожен свій крок, думаєш, що ще міг би зробити. Важко переживаються помилки, без яких робота хірурга неможлива», – ділиться Тарас Володько. За роки практики було чимало складних клінічних випадків. Найбільше запам'яталися ті, де боротьба за життя триває до останнього: «Це навчило ніколи не опускати руки, коли здавалося, що шансів на порятунок немає». Саме ця наполегливість Тараса Степановича нерідко стає вирішальною та дарує пацієнтові шанс на життя.
З боку може здатися, що хірурги завжди абсолютно спокійні та незворушливі. Насправді ж за професійною витримкою стоять емоції, переживання та велика внутрішня робота: «У критичних ситуаціях доводиться швидко реагувати, а ось стрес долається повільно. Немає хірургів із «залізними» нервами. Всі ми люди, з емоційними переживаннями, особливо в критичних ситуаціях». Попри це, у найвідповідальніші моменти Тарас Володько відкладає хвилювання, щоб повністю зосередитися на порятунку життя. Адже співпереживання, професійні сумніви й величезна відповідальність за кожен крок та кожне прийняте рішення є невід'ємною частиною роботи хірурга.
Важливою складовою успішного лікування хірург вважає взаємини з пацієнтами: «Найбільше ціную взаємоповагу та довіру». Саме вони, переконаний Тарас Степанович, стають міцною основою ефективного лікування та спільної боротьби за одужання.
Попри багаторічний досвід, Тарас Володько впевнено стверджує: медицина не стоїть на місці, а хірургія сьогодні є однією з найдинамічніших галузей. За його словами, дедалі активніше впроваджуються малоінвазивні методики, лапароскопічні операції, сучасні препарати та нові підходи до лікування хронічних ран і синдрому діабетичної стопи. Саме розвиток цього напряму лікар вважає одним із пріоритетних у своїй роботі: «Хотілося б впровадити сучасні методи закриття дефектів шкіри та розвантажувальні методики лікування відповідно до сучасних тенденцій. У лікуванні таких хворих ще багато невирішених питань», – ділиться планами на майбутнє Тарас Степанович.
Постійний професійний розвиток вимагає чимало сил, тому після виснажливих операцій і чергувань лікар-хірург знаходить час для відновлення: «У першу чергу треба виспатися. Допомагають прогулянки, активний відпочинок, спорт, цікава книжка чи фільм».
Саме безперервне навчання, прагнення щоденно вдосконалюватися, любов до професії та вміння ефективно відпочивати, переконаний Тарас Володько, є тим фундаментом, на якому будується справжній лікар. Тому наприкінці розмови він звернувся до тих, хто лише розпочинає свій шлях у медицині: «Багато читати медичної літератури, адже немає нічого практичнішого, ніж хороша теорія. Проходити різноманітні курси спеціалізації, тематичного вдосконалення, вивчати різні методики діагностики. Постійно вдосконалювати практичні навички, працювати над собою, якомога більше брати участь в оперативних втручаннях як асистент, спершу підкріплюючи побачене теоретично. Основне любити свою справу, отримувати задоволення від роботи та бути терплячим і добрим у спілкуванні з пацієнтами та колегами. Мати відкрите серце і добрі наміри. Не забувати: лікують люди, а виліковує Господь», – ділиться досвідом Тарас Степанович.
Премія імені Євгена Борового – це не лише відзнака професійної майстерності. Це визнання щоденної праці, відповідальності, людяності та відданості професії. Історія Тараса Володька ще раз доводить: справжній хірург – це не лише майстер своєї справи, а насамперед людина, яка щодня бере на себе відповідальність за найцінніше – життя, роблячи все можливе, аби подарувати своїм пацієнтам шанс на одужання.
