«Чуйна. Людяна. Професіонал своєї справи. Підтримувала добрим словом. Піклувалася, як про рідного. Завжди пояснювала, допомагала, була поруч...», – саме такими словами пацієнти та їхні рідні описують сестру медичну стаціонару відділення анестезіології та інтенсивної терапії Рівненської обласної клінічної лікарні імені Юрія Семенюка Оксану Романську.
Оксана Романська для когось стала людиною, яка безболісно виконала складну маніпуляцію у хвилини сильного болю. Для інших – тією, хто терпляче пояснювала роботу апаратів реанімації та підтримувала родину в найважчі моменти життя. А хтось дякує їй за турботу, швидку реакцію, уважність і той безцінний людський підхід, який неможливо виміряти жодними стандартами.
Саме за відданість професії, милосердя, щоденну турботу про пацієнтів та людяність Оксана Романська стала першою володаркою спеціальної відзнаки Рівненської обласної клінічної лікарні імені Юрія Семенюка «Квітка Милосердя» за відгуками пацієнтів та їх рідних.
Ми поспілкувалися з Оксаною Романською про її професійний шлях, роботу в реанімації, мрії та те, що означає бути медичною сестрою там, де щодня триває боротьба за людське життя.
Розкажіть трохи про себе. Хто така Оксана Романська поза посадою медичної сестри?
У медицині працюю з 2013 року. Свій професійний шлях розпочала в інфекційному відділенні міської лікарні, де пропрацювала 11 років: три роки – маніпуляційною медичною сестрою та вісім – постовою. Згодом зрозуміла, що хочу професійно розвиватися, здобувати новий досвід і працювати там, де кожен день ставить нові виклики. Тому змінила не лише відділення, а й лікувальний заклад. Тому другий рік поспіль працюю у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії Рівненської обласної клінічної лікарні імені Юрія Семенюка. Коли створювала своє резюме, то вказала лише одне бажане місце роботи – реанімацію. І зараз можу впевнено сказати: я там, де завжди хотіла бути. Це робота, яка щодня мотивує мене навчатися, розвиватися і ставати кращою.
Чому колись Ви обрали саме медицину?
Після закінчення школи у 2008 році я вагалася між педагогічним університетом і медичним коледжем. Навіть жартувала, що вступатиму туди, де вдасться навчатися на бюджеті.
Так і сталося: вступила до Рівненського медичного коледжу на бюджетну форму навчання. Сьогодні думаю, що це був не випадок, а доля. Саме там розпочався мій професійний шлях, який триває вже понад тринадцять років. Зараз розумію, що зробила правильний вибір. Медицина стала не просто професією, а справою життя, у якій я постійно розвиваюся, знаходжу нові виклики й відчуваю, що моя робота справді має значення.
Які етапи професійного становлення найбільше Вас сформували як фахівця?
Навчання в медичному коледжі було дуже насиченим. Ми постійно переміщалися між навчальними корпусами та лікарнями, поспішали на заняття, здобували практичний досвід. Пам'ятаю, як усі студенти чекали першої самостійної внутрішньовенної ін'єкції. Але під час практики ми часто виконували інші важливі завдання: супроводжували пацієнтів, допомагали медичному персоналу. Після закінчення навчання я одразу пішла у декретну відпустку. Це був інший, не менш важливий досвід – бути мамою. Коли повернулася до роботи, почала працювати маніпуляційною медичною сестрою. Досі пам'ятаю, як тремтіли руки, коли вперше самостійно брала кров із вени. Саме ці хвилювання й зробили мене впевненішою у своїй професії.
Що означає для Вас бути медичною сестрою?
Бути медичною сестрою – це велика відповідальність. У реанімації кожна хвилина може бути вирішальною для життя пацієнта, тому важливо бути уважною, зібраною та професійною. Ця робота вимагає не лише знань і практичних навичок, а й уміння швидко реагувати в критичних ситуаціях, працювати в команді та залишатися спокійною «під тиском». Водночас дуже важливо зберігати людяність, адже пацієнти та їхні рідні потребують підтримки, співчуття й уважного ставлення.
Що для Вас є найприємнішим у роботі? А що – найважчим?
Я не можу сказати, що в роботі медичної сестри є щось по-справжньому легке. Кожен день приносить нові виклики й вимагає відповідальності. Найприємніше – бачити позитивний результат лікування, коли пацієнт одужує або його стан покращується. Саме це додає мотивації. Найважче – емоційне навантаження та відповідальність за життя і здоров'я людей, особливо у відділенні реанімації, де потрібно швидко приймати рішення, діяти чітко й водночас залишатися спокійною. Також непросто бачити страждання пацієнтів і переживання їхніх рідних. Крім того, це фізично дуже важка праця: інколи всю добу працюєш в режимі non stop без можливості навіть присісти.
Розкажіть мовою цифр про свій робочий день.
Мій робочий день у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії – це:
- 4–5 важких пацієнтів під постійним наглядом;
- 4–5 апаратів штучної вентиляції легень під безперервним контролем;
- кожні 2 години контролю моніторингу життєвих показників: артеріальний тиск, пульс, сатурація, температура, частота дихання, діурез;
- понад 20 найменувань лікарських препаратів та інфузій;
- 20–30 медичних маніпуляцій: санація трахеобронхіального дерева, догляд за ендотрахеальною або трахеостомічною трубкою, догляд за центральними та периферичними катетерами, забір крові й інших біологічних матеріалів, заміна інфузійних систем, контроль дренажів;
- 15–20 процедур догляду за пацієнтами: зміна положення пацієнта, профілактика пролежнів, гігієнічний догляд, догляд за ротовою порожниною, годування через зонд, контроль водного балансу;
- 8000–10 000 кроків за 24-годинну зміну;
- 10–15 професійних рішень і взаємодій із лікарями та колегами для своєчасного надання допомоги;
- сотні хвилин уважного спостереження за найменшими змінами стану пацієнтів.
І одна головна мета – зробити все можливе, щоб зберегти життя кожного пацієнта.
Що для Вас означає сьогодні РОКЛ імені Юрія Семенюка?
Для мене РОКЛ імені Юрія Семенюка сьогодні – це команда професіоналів, взаємна підтримка та можливості для розвитку. Тут цінують працю кожного, і для мене великою честю було отримати спеціальну відзнаку «Квітка Милосердя». Це надихає ще більше вдосконалюватися, відповідально працювати й щодня допомагати пацієнтам.
Що відчули, коли дізналися, що саме Ви стали першою володаркою «Квітки Милосердя»?
Це було дуже неочікувано. Особливо тому, що відзнаку вручали вперше, а переможця визначали шляхом таємного голосування.
Я відчула щире хвилювання, вдячність і велику честь. Для мене це не лише особисте визнання, а й підтвердження того, що моя праця та ставлення до пацієнтів і колег є цінними. Ця відзнака надихає мене й надалі працювати з відданістю та любов'ю до своєї професії.
Як на цю подію відреагували Ваші колеги та рідні?
Багато колег щиро привітали мене та розділили мою радість, за що я їм дуже вдячна.
Для рідних ця відзнака стала приводом для гордості, адже вони знають, скільки сил і часу я віддаю своїй роботі. Найважливіше для мене – це підтримка близьких і можливість щодня чесно виконувати свою справу.
Про що сьогодні мріє Оксана Романська?
Як медичний працівник мрію про гідну заробітну плату, сучасні та безпечні умови праці, достатнє забезпечення обладнанням і можливість постійно професійно розвиватися. Це дозволяє медикам повністю зосередитися на найважливішому – якісній допомозі пацієнтам.
Як людина мрію про мир, здоров'я моїх рідних і щасливе майбутнє для своєї родини. Адже коли є мир, підтримка близьких і можливість працювати в гідних умовах, можна впевнено дивитися в майбутнє.
Що хотіли б сказати своїм колегам?
Насамперед хочу подякувати своїм колегам за підтримку, довіру та командну роботу. Саме завдяки взаємодопомозі й професіоналізму ми щодня долаємо непрості виклики та робимо все можливе для наших пацієнтів.
Бажаю кожному міцного здоров'я, сил, витримки, професійного розвитку й віри в те, що наша праця є надзвичайно важливою та потрібною. Бережімо себе і підтримуймо один одного.
Яке побажання можете залишити людям, які сьогодні потребують підтримки, турботи чи віри в краще?
Хочу побажати всім, хто сьогодні переживає складний період, не втрачати віри й надії. Не залишайтеся зі своїми переживаннями наодинці – звертайтеся за допомогою до рідних, друзів чи медичних працівників. Пам'ятайте, що навіть після найтемнішої ночі настає світанок. Бережіть себе, цінуйте кожен день і вірте: поруч завжди є люди, які готові підтримати й допомогти.
Подякуйте своїй медсестрі! Номінуйте її на відзнаку КВІТКА МИЛОСЕРДЯ! Запропонувати кандидатуру можна за посиланням.
#КвіткаМилосердяРОКЛ